Любовь нам дал Святой Отец,
Назвал детьми,детьми Своими,
Открыл сердца,пролил в них свет,
Приняв Христа стали святые.
Его покров белее снега,
От грязи мира сохрани,
Но,если вдруг упал,где б не был,
Покайся,в луже не лежи.
Здесь жизнь борьба души и плоти,
Желает плоть роскошно жить,
Но в мире словно на болоте,
Без посоха нельзя ходить.
Наш посох-это Слово Бога,
Обетование-скала,
Нас узкая ведет дорога,
На небо,где всегда весна.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
